Афганістан: подвиг, біль, пам’ять...

«Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає

А біль Афгану-навіки,

В душі чомусь не замовкає»

15 лютого 1989 року…… До цієї щасливої дати Богдан Пастух не дожив

рівно двадцять днів. Сліпа куля його наздогнала під час чергової перестрілки

26 січня 1989 року. А вже 30 січня до згорьованих батьків прийшла

похоронка. Як грім серед ясного неба, прогуркотіло: « … Ваш син Пастух

Богдан Євгенович, виконуючи бойове завдання, вірний військовій присязі,

проявивши стійкість і мужність, загинув 26 січня 1989 року, до кінця

виконавши свій інтернаціональний обов’язок…»

З тієї трагічної дати минуло 33 роки. Летять роки, відлітають у вічність

роки…. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів

– афганців.

У шкільному музеї с.Бортники є куточок – пам’яті воїну -

інтернаціоналісту Богдану з його особистими речами та фотографіями.

На стіні школи меморіальна дошка - воїну афганцю – Богдану Пастуху.

Учні з цікавістю слухали розповідь Петра Євгеновича Хоменка (директора

школи, однокласника Богдана, який також проходив строкову службу в

Афганістані) про воїна та переглядали фотографії із сімейного альбому,

особисті речі Богдана.

Ніхто не забутий! Ніщо не забуто! Та щоб не забути, треба пам’ятати, а щоб

пам’ятати, треба знати.

Вічна пам’ять!